ВПЛИВ БІОРИТМІВ НА ФАКТОРИ ЗАХИСТУ СЛИЗОВОГО БАР¢ЄРУ ШЛУНКА ТА ДВАНАДЦЯТИПАЛОЇ КИШКИ У ЩУРІВ

Якубцова І.В., Хілько Т.Д., Преображенська Т.Д., Остапченко Л.І.

Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Київ, Україна

e-mail: irinamaster@gmail.com

Основою функціонування шлунково-кишкового тракту в часовому аспекті є біологічні ритми синтезу білка та ферментів у слизовій оболонці шлунка, ритми активності ферментних систем, проліферації клітин і функціонально- морфологічного стану слизової оболонки, ритми періодичної рухової діяльності, моторно-евакуаторної та секреторної функції органів травлення.

Різноманітність та взаємообумовленість періодичної секреторної та моторної діяльності органів гастродуоденопанкреатобіліарної зони пов¢язані з десинхронізацією моторних і секреторних фаз як на внутрішньоорганному, так і міжорганному рівнях при різних патологіях.

На сьогодні доведено, що циркадній системі організму притаманна висока чутливість до всіх впливів, і порушення цієї системи слугує одним з ранніх симптомів прояву захворювання у організмі.

У періодичній діяльності шлунково-кишкового тракту добре простежується циркадний ритм всмоктувальної здатності слизової, а це в свою чергу, пов¢язано з станом епітелію слизової оболонки шлунка і дванадцятипалої кишки.

Таким чином метою представленої роботи було вивчення впливу зміни хронобіологічних ритмів на фактори захисту слизового бар¢єру шлунка та дванадцятипалої кишки.

Експерименти проводили на білих щурах масою 200-230 г. Тварин розподіляли на чотири групи: 1 група – контроль; 2 група –щури, яких утримували в ізольованому приміщенні з постійним  освітленням; 3 група – тварини, які постійно знаходилися в темряві; 4 група – щури, яких піддавали дозованому голодуванню з зміщенням біоритму харчування на вечірні години. Тривалість проведення експериментів у всіх групах тварин – 14 діб.

При цьому виникає порушення співвідношення біоритмів періодичної діяльності шлунково-кишкового тракту і активізації шлункової секреції, пов¢язаної з ритмом прийому їжі.

Отримані дані показали значне пригнічення продукування як загальних факторів (гексозамінів) захисної системи слизової оболонки шлунка та дванадцятипалої кишки, так і специфічних (фукози) за умов змін циркадних ритмів. Встановлені порушення можуть свідчити про суттєві зміни у фізіолого-біохімічних механізмах, що забезпечують виділення слизу з більш високими гельформуючими і пружно-в¢язкими властивостями. Спостерігається достовірне зниження в пристінковому слизі шлунку кількості моносахаридів порівняно з контролем: гексозамінів - на 40%, 25 % і 20%, фукози - на 50 %, 40% і 15%, відповідно, у другій, третій та четвертій групах. За цих же умов у дванадцятипалій кишці спостерігали збільшення галактози в усіх експериментальних групах: від 30 до 40%, зниження концентрації гексозамінів в середньму на 35%. Збільшення на 30% вмісту сіалових кислот спостерігали як в шлунку, так і в дванадцятипалій кишці в усіх дослідних групах. Біохімічні показники складу глікопротеїнів слизової оболонки шлунка і дванадцятипалої кишки при тривалих змінах циркадних ритмів (цілодобового освітлення та цілодобової темряви, дозованого голодування з зміщенням біоритму харчування на вечірні години) свідчать про патологічні зміни, які відбуваються у системі травлення.

Описані порушення біоритмології секреції слизу можуть бути однією з причин виразкоутворення. Отримані результати підтверджують гіпотезу про можливий вплив циркадних змін на чутливість слизової оболонки шлунка і дванадцятипалої кишки до ушкоджуючих факторів, які викликають розвиток виразкової хвороби.

© Copyright 2008. All rights reserved. Contact to Victor Martynyuk: ubs@science-center.net  tel.: +38 050 6535592